Видатні люди с.Жданівки

Звєрков Євгеній Миколайович

               Народився 23 червня 1951 року, село Дібрівка. Хмільницького району. Вінницької області. Українець. Освіта вища. Закінчив 1976році Хмельницький технологічний інститут побутового обслуговування. технологія машинобудування, металорізальні верстати та їх інструменти, інженер-механік

        Має державні нагороди України, трудова відзнака «Знак пошани» 2007 рік, медаль «За трудову доблесть» 1978 рік. Почесна грамота Кабінету Міністрів України. Заслужений працівник сільського господарства України з 24.08.2012року.

Звєрков Є.М. розпочав свою трудову діяльність у 1966 ропі студентом Львівського технікуму харчової промисловості. Після закінчення технікуму з 1970 року працював слюсарем Хмільницького винкомбінату управління харчової промисловості облвинпрому м.Хмільник Вінницької області.

З 1971 по 1975 рік інструктор, заввідділом Хмільницького райкому комсомолу м.Хмільник Вінницької області, з 1975 року по 1979 рік перший секретар Хмільницького райкому комсомолу м.Хмільник.

У 1979 році працював на посаді заступника директора Хмільницького заводу продтоварів управління харчової промисловості облвиконкому м .Хмільника. У Хмільницькому райпобутоб"єднанні управління побутового обслуговування населення облвиконкому м.Хмільника із лютого 1980 по 1984 рік на посаді головного інженера.із січня 1984 по серпень 1992 на посаді директора.

        Починаючи з серпня 1992 року - заступник голови Хмільницької райдержа дміністрації.

З 1994р. по 1995р. - заступник голови Хмільницької районної Ради Народних депутатів м.Хмільника

Із 1995 по 1998 рр. перший заступник голови Хмільницької райдержадміністрації м.Хмільник.

З вересня 1998 року і 1999 рік очолював Хмільницький районний відділ Пенсійного фонду України м.Хмільник Вінницької області

З 1999 року по 2005 рік - перший заступник голови Хмільницької районної державної адміністрації м.Хмільник.

Звєрков Є.М. очолив ДП «Агропромцукор» ТОВ фірма «Астарта-Київ» на посаді директора з 2005 року по 2009 рік. З лютого 2009 року по даний час працює на посаді генерального директора ТОВ «Хмільницьке».

За керівництва Звєркова Є.М., за високі досягнення в розвитку харчової промисловості Країни, цукровий завод нагороджено дипломом «Лауреата 111 Регіонального конкурсу «Бізнес-еліта Поділля» у 2008-2009роках, у номінації «Відродження», дипломом та медаллю «Ювіляри України» та «Краща торговельна марка Поділля». Підприємство на протязі 2010, 2011 та 2012 роках є лауреатом конкурсу «Бізнес-еліта Поділля» у номінації «Компанія – лідер». 

ЯДВІЖИНА СТАНІСЛАВА              ЗИГМУНДІВНА 

Народи­лася 6 лютого 1962 року в                          селі Жданівка Хмільницького району Вінни­цької області в сім'ї робітників.

Після закінчення середньої шко­ли працювала на Жданівському бурякорадгоспі на різних роботах, пізніше — старшою піонервожатою і вчителем групи продовженого дня в Жданівській середній школі.

 Закінчила Оде­ський педагогічний інститут імені К. Д. Ушинського за спеціальністю «Учитель початкових класів».

Протягом 1985— 1994 років пра­цювала в Жданівській сільській раді на посаді секретаря.

В серпні 1994 року обрана сільським головою Жда­нівської сільської ради. Цю посаду вона обіймає вже п’ять  скликан­ь поспіль. Неодноразово нагороджувалася гра­мотами та дипломами Вінницької обласної ради й обласної державної адміністрації, а також Хмільницької районної ради та Хмільницької районної державної адміністрації.

  У 2008 році Жданівська сільська рада включилася в конкурс проектів територіальних громад, який був оголошений Світовим банком і отри­мала гранд сумою 250 тисяч гривень. За ці кошти було побудовано три кілометри нового водогону.

Жданівська сільська рада стала переможцем ІV Обласного конкурсу проектів розвитку територіальних громад за проект: «Створення центру спортивного відпочинку дошкільної та шкільної молоді на відкритому повітрі на базі дитячого садка в селі Жданівка Хмільницького району Вінницької області» й отримала гранд сумою 25 тисяч гривень.

Сільська рада працює над питанням залучення коштів від участі в конкурсних проектах. Нині залучено 314тисяч гривень від реалізазії проекту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», за ці кошти проведено капітальгий ремонт приміщення фельдшерського-акушерського пункту в селі Дібрівці. Також виготовлено проектно-коштористна документація на капітальний реморт приміщення лікарської амбулаторії  вартістю до двох мільйонів гривень.  

За виконання плану економічного і соціального розвитку населеного пункту Жданівську сільську раду під керівництвом     С. 3. Ядвіжиної Вінни­цька обласна державна адміністрація нагородила автомобілем «Таврія».

Особливу увагу у своїй повсякденії роботі сільський голова спільно з депутатами сільської ради та виконавцим комітетом приділяють поліпшенню побутових умов життя пенсіонерів, інвалідів війни та праці, малозабезпечених сімей. Уже стало традицією спільно з адміністрацією цукрового заводу щороку виділяти продуктові набори та кошти для надання матеріальної допомоги учасникам, інвалідам війни та солдатським вдовам. Виконкомом сільської ради в 2010 році було виділено кошти сумою 2500 гривень для надання матеріальної допомоги.

                   

       Сіяч мудрого і вічного.

                                                                 Живе лиш той, хто не живе для себе,                 

                                                                 Хто для інших виборює життя.

                                                                                                  В.Симоненко

          Учителю світло нашої душі… Ми щасливі, що вчасно висловлюємо Вам найщирішу вдячність. Ви – ясний промінь, що освічує нашу дорогу знань. Ви – сонце, якому радіє все на світі.                                                                                                                                                                  «Вчителько моя, зоре світова» .. Як прекрасно і як влучно названо в поезії А.Малишка вчительку. Дійсно як зоря ранкова дарує радість нового дня, так і Олена Ульянівна  дарує її щоденно.                                                                                                                                                    Замлинська Олена Ульянівна народилася 25 травня 1940 році в м.Старо Костянтинів, Хмільницької області. Батько загинув у Великій  Вітчизняній війні, мама Станіслава Вікентіївна в 1946 році повернулася з трьома дітками проживати в рідне село Жданівку (історична назва с.Війтівці) до своїх рідних, щоб легше вижити з дітьми.                                                                                                                                               .           В 1948 році поступила в перший клас Жданівської середньої школи, яку закінчила в 1958році, з 1958-1959рік працювала старшою піонер вожатою рідної школи.                                                                                                                                                   .        В 1959 році поступила в державний педінститут ім..Островського, який закінчила в 1964 році і повернулась працювати в рідну школу вчителькою математики. Має педагогічного стажу 52роки. Працювала в школі по 2011рік. Школа для неї стала другою рідною домівкою. Вона ділилась з колективом радістю, щастям і навіть горем. А горя на її долю припало чимало.                                                                                                                                                        В 1975 році односельчани одноголосно її обрали головою виконкому Жданівської сільської ради. Працюючи на посаді голови сільської ради чесно і добросовісно виконувала свої обов’язки.                                                                                                                       .    

    Під її керівництвом сільська рада завжди успішно сплавлялась з планами по заготівлі сільськогосподарської продукції: молока, м’яса, картоплі, яєць. Велику увагу приділяла благоустрою села, кладовища(зроблено огороджу, насаджено навколо нього ялинки).                                                                                                                  .                                      В 1976 році було започатковано український обряд урочистості реєстрації шлюбу, проводів в армію разам з працівником сільської бібліотеки Вонхольською В.С.                       .                        В той час проводилась боротьба з пияцтвом, з розкраданням державного майна, з крадіями, різними злочинцями. В 1977році 9 листопада при виконанні службових обов’язків в неї стріляли і було поранено у голову в с.Дібрівці.  Але лікарі, професори Вінницької обласної лікарні ім..Ющенка врятували її життя. Із ІІІ-групою інвалідності повернулась далі працювати головою сільської ради.                                                                                                            .               Завдяки їй в 1978році на 9 травня було відкрито меморіал «Скорботна мити» воїнам – односельчанам, які загинули під час Великої Вітчизняної війни158чоловік).                                                                                                                          .            За станом здоров’я в 1980році звільнилась з посади голови сільської ради і повернулась в рідну школу працювати вчителькою математики.                                                           .      Педагогічна праця стала для неї радістю, бо повсякденне проведення уроків не перетворювалося на нудну, одноманітну повсякденність – вона каже: « Я вибрала щасливу стежку дослідження, щасливу стежку до кожного учнівського серця, до кожного учня, прививала любов до математики, до Батьківщини, вселяла віру кожного учня в його набуті знання».                                                                                                                                                       За багаторічну працю Олена Ульянівна було нагороджено почесними грамотами Міністерства освіти України, обласного управління освіти, нагороджена Почесним значком «За досягнення в освіті», а також в 1986 році присвоєно звання «Відмінник народної освіти України» і видано значок «Відмінник народної освіти». Також нагороджена медаллю «Ветеран праці». Зараз Олена Ульянівна знаходиться на заслуженому відпочинку з 2011року. Але не має жодного дня,щоб хтось з учнів не відвідував її.                                                                                     До сьогодні учні прихотять  до неї за допомогою у опануванні матеріалу з математики і вона ніколи не відмовляє їм у цьому. Звертаються і окремі батьки, студенти по допомогу у навчанні з математики. Вона з радістю всім допомагає, адже учні – це її життя.                                                    Олена Ульянівна, викладаючи математику протягом багатьох років, зуміла виростити не одне покоління учнів, відданих Україні. Ми, сучасники, навчилися самовиражатися, виявляти власну індивідуальність. Навіть найважчі завдання, завдяки Вашому особливому підходу до справи, Ви зробили звичайну роботу для нас творчою працею. Неможливо не пишатися такою Людиною.                                                                                                                                                      З 2006 року та на даний час Олена Ульянівна займає важливу посаду голови первинної організації ветеранів України Жданівської сільської ради. Продовжує приймати активну участь в громадському житті села і школи.

       

      Омельченко Володимир         Афанасійович

       

  Народився 16 вересля 1952 року в с.Корни Попільнянського району Житомирської області в родині робітників. У 1969р. закінчив Корнинську школу і вступив у Киівський технологічний інститут харчової промисловості на факультет «Технологія цукристих речовин», який закінчив з відзнакою в 1974р., за фахом – інженер – технолог. Після інституту за направленням працював на Степанівському цукровому заводі начальником зміни, а потім в 1978р. став головним інженером і працював до 1982р.    З  1982р. Володимир Афанасійович  працює на Жданівському цукровому аводі. Спочатку обіймав посаду заступника головного інженера, потім працював головним інженером, технічним директором, а в 2000р. став директором цукрового заводу.

       Має державні нагороди України, трудова відзнака «знак пошани» 2008р.  Почесні грамоти  Національної асоціації цукроварів України за 2007р., 2008р., 2010р.,2011р.,2012р.,

Почесна  грамота  Міністерства  аграрної  політики  України 2012р. Неодноразово нагороджувався почесними грамотами обласної та районної адміністрації.

        За високі досягнення в роботі колектив ВП «Жданівський цукровий завод» неодноразово нагороджено на всеукраїнському та регіональному рівнях. Підприємство є переможцем Національного конкурсу «100 кращих товарів України» та регіонального конкурсу «Краща торгова марка Поділля» впродовж тривалого часу.

       Базелінська Катерина Іванівна

          Народилась 12 лютого 1936 року в с.Жданівці Хмільницького району Вінницької області в родині колгоспника. Навчалась в Жданівській середній школі закінчила 6 класів. Пішла працювати на тарфяне де пропрацювала три роки. Потім пішла працювати на цукрокомбінат ім..Жданова .Спочатку працювала на різних роботах після на центрифугах.    Пішла на заслужений відпочинок  1.01.1993році.  

           За сумлінну працю нагороджена: орденом «Трудової Слави ІІІ- ступеня» 2 березня 1976року, медаль «Ветерана праці» 20 жовтня 1988року, грамотами, подяками. В 29.12.2003 році виданне посвідчення «Ветерана праці».

                  

 Мазур Надія Григорівна

   11 лютого 1948року народження

   Народилась в сімї колгоспника в якій виховувалось троє дітей.

     Закінчила Жданівську середню школу 10 класів в 1961році.

 Після школи пішла працювати на ферму свинаркою, де за сумлінну працю нагороджена орденом «Трудового Червоного Прапору». Свій трудовий шлях продовжила  на Жданівському цукрозаводі. Пішла на заслужений відпочинок 2002році.

      Два рази була обрана депутатом районної ради народних депутатів. Два рази була обрана народним депутатом Жданівської сільської ради.

            Під час робочого стажу за  сумлінну працю неодноразово нагороджувалась: почесними грамотами, подяками та орденом.

  Наказом Президіуму Верховної ради СРСР нагороджена орденом

«Трудового Червоного Прапору»

 22 березня 1966 року.

Ратушна Станіслава Олександрівна   

   Народилась 1944році в селі Жданівка Хмільницького района,Вінницької області в родині колгоспника.У 1961році закінчила Жданівську середню школу.

        Свій трудовий шлях розпочала 1962році,спочатку працювала на мебельній фабриці ім.Куйбишева. З 1968року постійно працювала пакувальницею на цукрозаводі  до виходу на пенсію.

       24 липня 1966року одружилась з Ратушним Дмитром Івановичем. Народила і виховала п’ятеро дітей.

      Присвоєно почесне звання  «Мати – героїня»     за часів радянської влади     та 7 березня 2012році  Указом Президента    України В.Януковича.

Сидоренко Володимир Іванович

    Народився 1958році у селі Дібрівка Хмільницького районну Вінницької області. Ріс в багатодітній сімї. У 1965році пішов до школи, де закінчив вісім класів Жданівської середньої школи. Після школи вступив  в Уланівське СПТУ-10 на спеціальність «Тракторист-машиніст широкого профілю».

    Через деякий час був призваний в ряди Радянської армії. Після закінчення строкової служби, повернувся до рідного села, та пішов працювати за професією в цукрокомбінат ім..Жданова відділку радгоспу Жданівки.

    Від початку праці комбайнером і до завершення займав перші передові місця по збиранню врожаю, як на районному так і на обласному рівні.

     1997 році зайняв посаду бригадира тракторної бригади

 З 1980 неодноразово обирався народним депутатом селищної ради та депутатом районної ради народних депутатів. В 1989році нагороджений знаком ЦК ВЛКСМ «Золотий колос».

 За сумлінну працю занесений на Дошку пошани відділку радгоспу цукрокомбінату ім..Жданова 2 листопада 1990році.

  

Сидорук  Марія  Олексіївна

   7 березня 1938року народження

   Народилась в сім’ї колгоспника.  Вчилась і закінчила Жданівську середню школу 10 класів в 1957 році.

   Після школи пішла працювати на різні роботи в цукрозавод, а  в 2.01.1961р.перейшла працювати в цукрокомбінат  ім. Жданова  телятницею Жданівського відділку радгоспу  і пропрацювала до заслуженого відпочинку 1.10.1994року.

    П’ять разів була  обрана депутатом  районної ради  народних депутатів. За сумлінну працю під час робочого стажу нагороджувалась: орденом і трьома медалями, грамотами,почесними грамотами, подяками.

    Орден  – «Трудового Червоного Прапору» 26 ківтня 1971року.

      Медаль – від імені Президії Верховної Ради СРСР нагороджена ювілейною медалью «За доблестну працю» на честь 100- річчя  від дня нарождення В.И.Леніна. 9 квітня 1970 року.

    Медаль - за багаторічну доблестну працю від імені Президії Верховної Ради СРСР, рішенням виконкому Вінницкої обл. Ради народних депутатів від  25.04.1986р. нагорождена медалью «Ветеран праці» 28 квітня 1986 року.

   Медаль- «За трудову доблесть» 7 липня 1986 року.

    .