Історія  

 На першій хвилині знайомства з Тетяною мою увагу привертає її намисто, воно блищить і міниться різними барвами. Виявляється, її власна робота. Hand made це те, що годує сім'ю і допомагає донатити на ЗСУ. Навіть після перенесеного інсульту, коли руки не слухаються, вона продовжує працювати.

Пані Тетяна - переселенка з Донеччини. Вона з чоловіком, трьома дорослими дітьми і однією валізкою залишила в квітні Покровськ і оселилась на Вінниччині. Виїхати вирішили після того, як в 30 метрах від їхнього будинку впав російський касетний снаряд. Не поїхала з міста тільки мама Тетяни. Їй є що там робити - вона голова кварталу, а тепер ще й волонтер (жінці - 67, на секундочку).

Майстриня показує галерею своїх робіт в телефоні - в'язані гачком іграшки і просто неймовірні речі з бісера. На новому місці Тетяна організувала гурток та безкоштовно займається з дітками, ділиться своїми матеріалами. Спостерігаю за її спілкуванням з підопічними і розумію, що її намиста вже не помічаю, вона сама одна коштовна прикраса, наче та ліска збирає до себе дітей-намистинок.

Питаю, за чим найбільше сумуєте, а Тетяна відповідає - за кавою! Ми з чоловіком обійшли вже всі кав'ярні і ніде немає схожої на ту, що роблять в Покровську.