середу, 26 березня 2014 р.

Вічна память полеглим, слава визволителям!

Вічна память полеглим, слава визволителям!

     Жданівській загально освітній школі І-ІІІст . пройшла святкова  лінійка пам’яті присвячена 70-річчю з дня визволення с. Жданівки від німецько-фашистських окупантів.    Друга світова війна принесла багато болю та страждання не лише Україні, але й і нашому селі. Багато сім їв сподівались і чекали своїх батьків, чоловіків, синів побачити здоровими та неушкодженими. Деякі дочекалися такої дати , а й деякі ні. Взагалі в бою за визволення нашого села полягло  близько 33 особи, імена яких викарбовано на плитах біля пам’ятника полеглим в бою за визволення рідного села. З такими словами розпочала свій виступ вчителька  Людмила Іванівна Панова.  Учні 11 класу Сніжана Картушина, Костянтин Столяр  зачитали поіменно список загиблих воїнів які визволяли наше село  і захороненні в братській могилі на території школи.
Після лінійки здійснено покладання квітів  і вінків до меморіалу  «Воїнам  визволителям»
        
Класний керівник Валентина Цезарівна Кантанюк  із своїми учнями 10 класу провела  годину  пам’яті «Вічна пам'ять полеглим, слава визволителям». На заході  були присутні учні 11-8 класів, вчителі, працівники сільської бібліотеки, голова сільської ради Ядвіжина С.З.
    
Коротка історія: 15липня 1941 року в село вдерлися фашистські недолюдки. Великої шкоди  нанесли фашистські вандали селу, заводу: вони вивезли майже все устаткування цукрового заводу на територію фашистської Німеччини. Але цього фашистам було мало і вони почали грабувати села, перетворювати людей на рабів, відправляючи їх на каторжні роботи до Німеччини, вбиваючи кращих синів і дочок, тому що вони ненавиділи фашизм, не корилися йому, вірили що в нас він знайде свій кінець. Багато вони вивезли на каторгу в логово фашизму молоді.
      Село Війтівці (Жданівка) було визволене від  німецьких окупантів 7 березня 1944 року. В творі «Вторая мировая война  1939-1945г.» Під  редакцією Платонова (1958р.) на с.558 написано: « Одновременно с наступлением главной ударной группировки, войска лівого крыла 1-го Украинского фронта нанесли удары на Хмельник и Жмеринку. Прервав оборону противника, 18 армия к 10 марта вышла в район г.Хмельник».
  Весна була рання. На початку березня земля розтала. Повне бездоріжжя. Німеці тримали оборону біля села Мазепенці (Лисогірка) майже по лінії, де проходить газопровід«Дашава-Київ». У селі були повні склади військових припасів, саме приміщення  заводу прилаштували  для боєприпасів, колгоспна конюшня заповнена авіаційними бомбами і гарматами снарядами.
   Перший Український фронт, підійшовши до Проскурова (Хмельницький), почав свої частини розвертати по Південному Бугу і його північних притоках. В ніч з 6.03 на 7.03 із села Шпиченці (подоляни0 через Терешпільський Яр по лівому березі р.Пастушка. непомітно для німецького передового посту, радянські війська в кількості піхотної дивізії зайшли в с.Качанівка.  Вночі зайняли позицію вздовж шосе Качанівка-Семки і старались зайняти позицію над р.Пастушка. Окремі підрозділи почати роззброювати в хатах німецьких  вояків. Частина війська пішла у с.Семки, де стояла велика німецька автотранспортна частина, і перерізавши шлях на Качанівку, захопили її. Більшість німецьких військ уночі, покинувши все майно і техніку, повтікали трасою до м.Хмільник.     Вранці почався обстріл с.Війтівці. У німецьких частинах кулеметні гнізда стояли в напрямку с.Ольгіно», на садиби села Качанівка, біля млина і по шосе від млина до заводу.     Залізниц я – вузька колія – діяла. На вокзалі було повно вагонів.                                                      7 березня увечері частина радянських військ, зайняли позицію понад хутором Дібрівка, і з перемінним успіхом бої за м.Хмільник відбувалися протягом 10 днів. Мешканці с.Війтівці загинуло двоє – з родини Лукянчука, що жив біля колгоспної  садиби. В боях за с.Війтівці загинуло 6 солдатів, 2 лейтенанта, які були поховані біля лікарні. В 1950 році їх останки з почестями перенесені в братську могилу коло будинку сільради, навпроти нового будинку середньої школи в сквері, обсадженому кленами і ялинами.
     
  ВЕТЕРАНОВІ
Написала вчителька – Кісіль Лариса Володимирівна

Маленька хата у селі
Не палац і не пишний  терем
А в хаті тій свої жалі
Нема троянд – колючий терен
Старенький, сивий чоловік
Що у житті спізнав багато
Тут бідно доживає вік
У цій низькій старенькій хаті
А разом з ним – думки, думки
І світлі спогади й погані
Кудись поїхали синки
Життям й нестатками прогнанні
А  він лишивсь один одним
Біля маленького віконця
 І біль з’їдає, наче дим
І очі застила від сонця
Скупа скотилася сльоза
Він навіть у бою не плакав
Лиш міцно автомат стискав
І землю очищав від ката
Чому ж історію життя
Спаплюжило, перекрутило
Дідусь не знає до пуття
Лиш знає, що немає сили
Лежить і стогне ветеран
Від болю, що стискає груди
Не стільки від фізичних ран
Як від думок, що ж далі буде?
Як проживе на цій землі,
Життя, пронизане боями
Хіба що скажуть журавлі
Але чомусь не ми із вами 








четвер, 20 березня 2014 р.

          

                Велич Тарасового слова


    10 березня о 10.00 годині в читальній залі бібліотеки с.Жданівка відбулася літературна година, приурочена 200-річчю з дня народження Великого Кобзаря, поета, художника, духовного символу України Тараса Григоровича Шевченка.
 Біографія Шевченка – це культурний простір України. Його творчість всотана в генетичну канву патріотичного духу народу.   Геніальний поет, полум’яний патріот і мислитель-гуманіст, Шевченко одночасно є одним з найвидатніших майстрів українського живопису і графіки, засновником народності та критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві.  
      На свято були запрошені працівники бюджетної сфери та учні 7-8 класів Жданівської загальноосвітньої школи з учителем Іщук Надією Анатоліївною.   
    До уваги відвідувачів свята представлено книжкову виставку « Слово Татаса вічне, як Україна».

  
      
                             Бібліотекар Марія Вонхольська декламує улюблені рядки з «Кобзаря».                                               
  Про Шевченка як особистість, його багатогранну спадщину  та маловідомі сторінки         життя йшлося на заході. 
                                         
Виконання пісні «Тополя» Т.Г.Шевченка

                
 Про жіночі образи у долі та творчості Тараса Шевченка розповіла бібліотекар Вонхольська Владислава                           
                                                        
                                                                                                                                                       «І оживе добра слава, слава України,                                                                                                     І світ ясний, невечірній тихо засіяє…                                                                                                     Обніміться ж брати мої,                                                                      Молю вас, благаю!»